- побоювання
- -я, с.Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
побоювання
Смотреть что такое "побоювання" в других словарях:
побоювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
обава — Обава: боязнь [X] побоювання [43;44 1] побоювання, острах [1;2;52] побоювання, тривога [III] уповільнення, повільність [33] … Толковый украинский словарь
боязнь — і, ж. Почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким , чим небудь … Український тлумачний словник
гіпнофобія — ї, ж. Нав язлива боязнь заснути через побоювання вмерти під час сну … Український тлумачний словник
дрижати — жу/, жи/ш, недок. 1) Трястися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти. 2) Коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого небудь. || Бути нерівним, мінливим (про світло, вогонь); миготіти, мерехтіти. || Звучати переривчасто,… … Український тлумачний словник
жахатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) Відчувати жах перед ким , чим небудь, дуже лякатися кого , чого небудь. || за кого – що. Відчувати страх, побоювання і виявляти турботу про кого , що небудь. 2) Здригатися, робити судорожні рухи, кидатися з переляку, від… … Український тлумачний словник
зловісний — а, е. Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого. || Який викликає страх, тривогу, побоювання. || Який є поганою прикметою … Український тлумачний словник
імплозія — ї, ж., псих. 1) перен. Вибух, направлений всередину. 2) Страх руйнації ідентичності, що виникає із відчуття порожнечі, безглуздості та побоювання, що будь яка дійсність, що заповнить цей вакуум, може знищити відчуття реальності … Український тлумачний словник
іпохондричний — а, е. Стос. до іпохондрії. Іпохондричне марення. •• Іпохондри/чна фікса/ція надмірна зосередженість на стані свого здоров я. Іпохондри/чний синдро/м патологічно перебільшене побоювання за своє здоров я, а також упевненість у наявності того чи… … Український тлумачний словник
лякливий — а, е. Який легко лякається, усього боїться. || Який виражає страх, боязнь. || Сповнений переляку, страху, побоювання. || у знач. ім. лякли/вий, вого, ч. Той, якого легко сполохати; полохливий … Український тлумачний словник
